Жінки України, як квіти калини:
І гарні,і ніжні, й тендітні вони.
Та швидко марніють вони на чужбині,
Бо гнуться, як гілки тієї ж калини
І годять сеньорам землячки мої.


Як тяжко, як важко ночами зітхають
(Бо тільки ночами додому ,,літають,,)
І мріють, і думають , й завжди чекають
Ту звістку із дому, що їх там кохають...


Кохають й чекають. Та хто знає кого там чекають
Чи маму, чи гроші котрі привезе.
Так швидко там дома до них привикають
А як там матуся, .....та як повезе.....


І жодна ( із тих,кого знаю) не скаже
Як тяжко, як важко, як ТУЖНООООО живе.
Живе в наймичках - дітям все відсилає
І каже: ,,все добре,, . не каже, що ЗЛЕ.


Жінки України, як гілки калини,
Живуть, пригинаясь, усюди і всім.
На скільки ж їх хватить? Задумайтесь нині,
Бо завтра запізно, мужі України.


Мужі України, мужі-депутати,
Пора вже, пора вже додому вертати
Жінок, матерів і сестер...вже й ДОЧОК....
Хай дома вже родять своїх діточок.


Бо дуже, задуже багато терплять.
Так можуть забути де діди їх сплять,
Так можуть забути землицю мою...............
Майбутнє Вкраїни врятуйте   ––––  М О Л Ю!