Прекрасны женские глаза
И каждый миг - неповторимы.
Пусть не туманит их слеза,
Пусть будут каждый день любимы !

Мечты в них озорной полёт
И мудрость, как с холста иконы.
Отступит холод, стает лёд
От взгляда женщины влюблённой.

Озёра тонут - в голубых,
Как оникс - тайна взгляда чёрных,
Весёлый лучик солнца в них.
И тени колдовства - в зелёных.

Волшебный омут женских глаз !
И в каждом взгляде - взор Мадонны !
Нежны, как бархат и атлас,
Мужчины силой их пленёны.

Ты спрашиваешь, как меня зовут?
Мне имя - Нежность, Вечностью любимая,
Гармония, Мечта неповторимая,
Мне имя - Сны, что утром оживут...

Ты спрашиваешь, где меня найти?
На облаках...воздушных, белоснежных,
В потоках ветра...теплых, безмятежных,
В мерцание звезд, что светят всем в пути.

Ты спрашиваешь, как меня поймать?
А как поймать нить золотого света...
И лунный блик...И ароматы лета?..
И разве можно звезды сосчитать?!

Ты спрашиваешь, как меня любить?
Волшебных рук к рукам прикосновением,
Коротким стоном трепетных мгновений,
Чарующей любовью к слову - ж и т ь !!

Жінки України, як квіти калини:
І гарні,і ніжні, й тендітні вони.
Та швидко марніють вони на чужбині,
Бо гнуться, як гілки тієї ж калини
І годять сеньорам землячки мої.


Як тяжко, як важко ночами зітхають
(Бо тільки ночами додому ,,літають,,)
І мріють, і думають , й завжди чекають
Ту звістку із дому, що їх там кохають...


Кохають й чекають. Та хто знає кого там чекають
Чи маму, чи гроші котрі привезе.
Так швидко там дома до них привикають
А як там матуся, .....та як повезе.....


І жодна ( із тих,кого знаю) не скаже
Як тяжко, як важко, як ТУЖНООООО живе.
Живе в наймичках - дітям все відсилає
І каже: ,,все добре,, . не каже, що ЗЛЕ.


Жінки України, як гілки калини,
Живуть, пригинаясь, усюди і всім.
На скільки ж їх хватить? Задумайтесь нині,
Бо завтра запізно, мужі України.


Мужі України, мужі-депутати,
Пора вже, пора вже додому вертати
Жінок, матерів і сестер...вже й ДОЧОК....
Хай дома вже родять своїх діточок.


Бо дуже, задуже багато терплять.
Так можуть забути де діди їх сплять,
Так можуть забути землицю мою...............
Майбутнє Вкраїни врятуйте   ––––  М О Л Ю!

 

По жизни женщина идет
И видит вся планета,
Что эта женщина несет
Лучи добра и света

Ее проблемы-соль земли,
Работа,быт и дети.
Но помнит,как сады цвели
И счастье на рассвете.

Бывает грустно иногда,
Бывает одиноко,
Но светит ей любви звезда
Из дальнего далека.

По жизни женщина идет
И видит вся планета,
Что эта женщина несет
Лучи добра и света!

Прошу, Судьба, о милости твоей...
Великодушие твоё я воспеваю...
Люби и береги моих друзей...
Прощай...как я всегда прощаю...
Не заставляй их плакать и страдать... Не посылай им тучи грозовые...
Ты научись их просто понимать...
Мои друзья...нет лучше в целом мире...
Храни, Судьба, где б не были они...
Дари цветы...но без шипов колючих...
Мои друзья...они ведь и твои...
Ты выбирала...среди самых лучших...
Прошу тебя о милости твоей... Не забирай...пока живу на свете
Моих друзей...не делай мир темней...
Друзья...

прекраснейшее слово на планете!

Нехай волошками цвітуть літа прекрасні,
Нехай здійсняться тисячі бажань,
Щоб доля дарувала тільки щастя,
Ні грама бід, ні капельки страждань.

Приспів:

Зорю найкращу з усіх зір
І квітів шелест й пісню ночі,
У своє щастя Ти повір -
І матимеш усе, що хочеш!!!

Життя хай квітне, мов вишневий сад,
І кожен день усміхнено радіє,
А доля подарує зорепад
Здоров'я, миру, успіхів надії

Приспів;
Зорю найкращу з усіх зір
І квітів шелест й пісню ночі,
У своє щастя Ти повір -
І матимеш усе, що хочеш!!!

Усмішок глибоких, як дно океану,
Й міцного кохання - без меж обману