Я спитаю у зір, запитаю у сонця у вітру,
Де знайти мені слів, де знайти мені пісню таку,
Щоб украсти тебе на очах у шаленого світу,
І повести в росу - у її прохолоду п”янку.
Пидивися це я, це мене ти шукав скільки років,
І нарешті знайшов, чи сама я до тебе прийшла,
Не спиняйся іди, нам до щастя всього кілька кроків,
Це для тебе вночі квітку папороті я знайшла.
І зозуля кує і хмеліє від радощів птаство
І буяє земля , і фіалкове небо для нас,
Наша щира любов, то найбільше у світі багатство,
Над землею луна наш весняній закоханий вальс!
Комментариев нет:
Отправить комментарий