Я спитаю у зір, запитаю у сонця у вітру,
Де знайти мені слів, де знайти мені пісню таку,
Щоб украсти тебе на очах у шаленого світу,
І повести в росу - у її прохолоду п”янку.
Пидивися це я, це мене ти шукав скільки років,
І нарешті знайшов, чи сама я до тебе прийшла,
Не спиняйся іди, нам до щастя всього кілька кроків,
Це для тебе вночі квітку папороті я знайшла.
І зозуля кує і хмеліє від радощів птаство
І буяє земля , і фіалкове небо для нас,
Наша щира любов, то найбільше у світі багатство,
Над землею луна наш весняній закоханий вальс!
В яку приходимо лиш раз.
Тут для людей любов і ласка,
І світло сонечка для нас.
І небеса бездонні сині,
Чарівні зорі в небесах.
Ключі високі журавлині,
І вся оця земна краса.
Життя складне, але чудове,
Ми робимо в нім відкриття.
Й завжди ідемо в невідоме,
Тим цікавіше нам буття…
Привабливіше, яскравіше,
Є для фантазії політ.
І манять вдаль путі світліші…
І ти не йдеш — летиш у світ!
Є і різкі в нім повороти,
Де випадаєш із сідла.
Завертять враз круговороти…
Бувають і такі діла.
Та все проходить, час спливає,
Нова мета нас кличе вдаль.
В житті усякого буває,
Та за минулим нам не жаль,
Бо кличуть знов нові дороги,
Під ноги стеляться путі.
Чекають радощі й тривоги
Щодень у нашому житті.
Життя складне, але цікаве.
Його не взнаєш до пуття.
Буває радісне й лукаве…
Але… Спасибі за життя!